🪖Оттавська конвенція: як міжнародні зобов'язання шкодять українським саперам
💭 В світі, де контрактна добре вишколена армія воює проти терористів, можна гратися у гуманізм. В такому світі дистанційно керовані міни мають свої переваги – у випадку будь-якого маневру, кероване мінне поле можна легко пройти і повернутися назад. Загін вирушає через кероване мінне поле в патруль поза межами розташування миротворчих військ і повертається назад.
Це люди з такого світу казали українським танкістам «Бачите мінне поле – об’їзджайте його». Люди з такого світу уважно нишпорять, вишукуючи, де саме український солдат встановив ту чи іншу міну.
Але ми живемо в іншій реальності. В світі великої позиційної війни, яка не припиняється контрнаступом ЗСУ чи окупантів. Позиційної війни з ядерною державою, кордон з якою залишається дійним, і який необхідно закривати назавжди мінними полями.
Ми живемо в світі великої мінної війни і вічного браку кваліфікованих саперів. В світі, де тисячікілометрову лінію фронту доводиться якось прикривати і людей завжди не вистачає. В цій реальності нам потрібні різні види озброєння, не тільки танки й літаки.
І в цьому світі ми мусимо робити вибір – або ми, українські сапери, будемо менш ефективні, або ми будемо змушені порушувати правила та звичаї ведення війни. Адже наказ на встановлення мін на розтяжку не може дати жоден командир – такий наказ буде визнаний злочинним. Тобто рішення ми прийматимемо на свій розсуд, страх і ризик.
⏳Орієнтовний час прочитання: ~8 хвилин.
👇Детальніше за посиланням:
deepstateua.com/ottavska-konvientsiia-iak-mizhnarodni-zoboviazannia-shkodiat-ukrayinskim-sapieram
💭 В світі, де контрактна добре вишколена армія воює проти терористів, можна гратися у гуманізм. В такому світі дистанційно керовані міни мають свої переваги – у випадку будь-якого маневру, кероване мінне поле можна легко пройти і повернутися назад. Загін вирушає через кероване мінне поле в патруль поза межами розташування миротворчих військ і повертається назад.
Це люди з такого світу казали українським танкістам «Бачите мінне поле – об’їзджайте його». Люди з такого світу уважно нишпорять, вишукуючи, де саме український солдат встановив ту чи іншу міну.
Але ми живемо в іншій реальності. В світі великої позиційної війни, яка не припиняється контрнаступом ЗСУ чи окупантів. Позиційної війни з ядерною державою, кордон з якою залишається дійним, і який необхідно закривати назавжди мінними полями.
Ми живемо в світі великої мінної війни і вічного браку кваліфікованих саперів. В світі, де тисячікілометрову лінію фронту доводиться якось прикривати і людей завжди не вистачає. В цій реальності нам потрібні різні види озброєння, не тільки танки й літаки.
І в цьому світі ми мусимо робити вибір – або ми, українські сапери, будемо менш ефективні, або ми будемо змушені порушувати правила та звичаї ведення війни. Адже наказ на встановлення мін на розтяжку не може дати жоден командир – такий наказ буде визнаний злочинним. Тобто рішення ми прийматимемо на свій розсуд, страх і ризик.
⏳Орієнтовний час прочитання: ~8 хвилин.
👇Детальніше за посиланням:
deepstateua.com/ottavska-konvientsiia-iak-mizhnarodni-zoboviazannia-shkodiat-ukrayinskim-sapieram
https://vojna-v-ukraine.com/deepstateua/64107-malenkij-perevorot-u-velikomu-ujavlenni.html